Швейцарія нагадує: пам’ять про Голокост — це не лише питання історії, а й безпосередня відповідальність перед сьогоденням. У своїй промові 11 травня 2026 року федеральний радник Ігнаціо Кассіс чітко заявив, що антисемітизм загрожує не тільки єврейській громаді, а й довірі, діалогу та демократичному співжиттю загалом. Для українців, які знайшли прихисток або постійно проживають у Швейцарії, ця тема є надзвичайно важливою. І не через нові міграційні правила чи адміністративні процедури, а через глибоке розуміння фундаментальних принципів, на яких тримається швейцарське суспільство: безумовної поваги до людської гідності, суворої недискримінації та категоричної відмови від будь-яких проявів колективної ненависті.

11 травня 2026 року в місті Женева федеральний радник Ігнаціо Кассіс, який обіймає посаду керівника Федерального департаменту закордонних справ Швейцарії, виступив із важливою промовою на вечері-конференції CICAD. Ця організація спеціалізується на боротьбі з антисемітизмом і дифамацією. Його виступ був повністю присвячений збереженню пам’яті про трагедію Голокосту, тривожному сучасному поверненню антисемітизму в різних формах та тому, чому безкомпромісна боротьба з ненавистю є невіддільною частиною захисту демократії.

У своїй промові Ігнаціо Кассіс наголосив на ключовій тезі: пам’ять про Голокост має справжній сенс лише тоді, коли вона допомагає сучасному суспільству краще бачити та розпізнавати небезпеки сьогодення. Понад 80 років після жахливих подій Голокосту останні живі свідки тих часів поступово відходять у вічність. Але саме в цей історичний момент, за словами федерального радника, антисемітизм знову проявляється з надзвичайно тривожною силою. Це знаходить своє відображення у конкретних діях: відбуваються напади на синагоги, фіксуються випадки залякування єврейських студентів у навчальних закладах, діти змушені приховувати свою ідентичність заради безпеки, а старі конспірологічні теорії повертаються в нових, адаптованих до сучасності формах.

Особливу та вкрай небезпечну роль у цьому процесі відіграють сучасні соціальні мережі. Вони здатні миттєво поширювати страх, гнів, приниження, надмірне спрощення складних явищ та відверті маніпуляції. Через такий інформаційний вплив суспільства стають значно більш емоційними, глибоко поляризованими й уразливими до пошуку «простих винних» у складних глобальних чи локальних кризах. Кассіс нагадав важливий урок: історія беззаперечно показує, що коли суспільство починає шукати таких винних, євреї дуже часто стають одними з перших мішеней для агресії.

Одна з найголовніших думок промови швейцарського урядовця полягає в тому, що антисемітизм становить загрозу далеко не лише для єврейської громади. За словами Кассіса, прояви антисемітизму часто є чітким індикатором того, що суспільство починає сумніватися у власних фундаментальних основах: здоровому глузді, здатності до конструктивного діалогу, індивідуальній відповідальності кожного громадянина, взаємній довірі та принципах ліберальної демократії.

Ненависть дуже рідко виникає раптово або на порожньому місці. Вона завжди починається зі слів, з публічної стигматизації, з поступового звикання суспільства до агресивної риторики та з нав'язування ідеї, що певні групи громадян нібито стають символічно відповідальними за колективні страхи або суспільні розчарування. Коли така деструктивна логіка закріплюється у свідомості мас, вона ніколи не зупиняється лише на одній групі. Публічна дискусія стає дедалі радикальнішою, соціальна згуртованість стрімко слабшає, а базова довіра між людьми просто зникає. Саме таким чином, за словами Кассіса, навіть найміцніші демократії стають крихкими та вразливими до руйнування.

Ігнаціо Кассіс окремо та дуже чітко підкреслив: у будь-якій демократії політична критика є абсолютно законною і навіть необхідною складовою розвитку. Люди мають повне право мати різні погляди, відкрито критикувати уряди, обговорювати міжнародні події, війни, діяльність політичних партій чи конкретні політичні рішення.

Але жодна політична причина, жодне суспільне обурення і жоден, навіть найскладніший, міжнародний конфлікт не можуть слугувати виправданням для того, щоб єврейські громадяни ставали об’єктом залякування, цькування або ненависті. Це надзвичайно важлива межа для будь-якого здорового демократичного суспільства.

У цьому контексті важливо пам'ятати такі ключові принципи:

Кассіс зазначив, що Швейцарія несе особливу відповідальність у цьому питанні, оскільки сама держава історично побудована на дуже складному, але успішному співіснуванні різних мов, релігій, культур і політичних традицій. Для Швейцарії таке різноманіття ніколи не було слабкістю. Навпаки, це одна з найголовніших основ успіху країни. Але таке тісне співжиття різних груп об'єктивно потребує високого рівня довіри. А довіра просто не може зберігатися і розвиватися там, де в публічному просторі вільно поширюються страх, приниження та колективна ненависть.

Саме тому боротьба з антисемітизмом, за словами Кассіса, сьогодні є не лише частиною політики історичної пам’яті, а й критично важливим питанням демократичної стійкості всієї держави. Швейцарія також тісно пов’язує цю тему зі своєю активною міжнародною роллю. У 2026 році країна головує в Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) й свідомо робить боротьбу з антисемітизмом одним із найважливіших напрямів своєї роботи під час цього головування. Крім того, на національному рівні Федеральна рада Швейцарії ухвалила першу в історії країни комплексну стратегію проти расизму та антисемітизму. Цей документ зосереджується на трьох головних напрямах: профілактиці негативних явищ, захисті вразливих груп та підтримці постраждалих громад.

Українці у Швейцарії живуть у надзвичайно багатокультурному середовищі, де поруч щодня співіснують люди різного походження, релігії, мови, політичного досвіду та історичної пам’яті. Швейцарське суспільство цілком справедливо очікує від усіх своїх мешканців, незалежно від їхнього статусу, поваги до людської гідності та повної відмови від будь-яких форм дискримінації.

Для українців ця тема може і повинна бути особливо близькою та зрозумілою. Українська громада сама дуже часто стикається з ворожою пропагандою, несправедливими стереотипами, відверто антиукраїнськими висловлюваннями або маніпулятивними спробами колективного звинувачення. Саме тому принцип, про який говорив Кассіс, є абсолютно універсальним: не можна переносити провину за дії держави, армії, уряду, партії чи окремих людей на цілу націю, релігію або громаду.

Цей підхід стосується абсолютно всіх сфер життя: і публічних дискусій на вулицях чи в медіа, і спілкування в соціальних мережах, і коментарів у різноманітних групах чи чатах. Навіть найбільш емоційна політична позиція ніколи не повинна перетворюватися на приниження інших людей за їхнім походженням, релігією чи ідентичністю. Українські групи у Швейцарії часто обговорюють дуже складні та болючі теми: війну, міграцію, гуманітарну допомогу, міжнародну політику, ситуацію на Близькому Сході, ставлення до різних країн і громад. У запалі таких дискусій буває легко перейти від аргументованої критики конкретних дій до небезпечних узагальнень про цілі групи людей. Цей принцип захищає не лише єврейську громаду. Він захищає всіх без винятку, зокрема й українців, які також мають невіддільне право жити в суспільстві без колективних звинувачень, пропагандистських ярликів і токсичної мови ненависті.

Промова Ігнаціо Кассіса була не просто черговою згадкою про трагічне минуле. Вона стала потужним нагадуванням про те, що демократія, суспільна довіра, мирне співжиття і людська гідність не існують самі по собі автоматично. Їх потрібно активно захищати та підтримувати щодня — у великій політиці, в системі освіти, у засобах масової інформації, у соціальних мережах і, що найголовніше, у звичайному повсякденному спілкуванні між людьми.

Антисемітизм, згідно з логікою цієї промови, є не лише локальною загрозою для однієї конкретної меншини. Це гучний попереджувальний сигнал для всього суспільства загалом. Коли хоча б частина громадян знову починає жити у страху за свою безпеку чи ідентичність, неминуче слабшає вся демократична система.

Для українців у Швейцарії головний висновок із цієї ситуації є доволі простим, але фундаментальним: справжня інтеграція — це далеко не лише отримання правильних документів, вивчення місцевої мови, пошук роботи чи формальне знання законів і правил. Це, перш за все, глибоке розуміння та прийняття того, як саме у Швейцарії бачать відповідальне суспільне співжиття. А воно можливе лише без колективної ненависті, без приниження будь-яких меншин і з абсолютною, непохитною повагою до гідності кожної людини.

Офіційне повідомлення Федеральної ради Швейцарії