Федеральна рада Швейцарії вирішила не формалізувати обмеження щодо України в окремий закон, щоб уникнути хибного політичного сигналу. Попри це, фактичні заборони на експорт зброї та товарів подвійного призначення залишаються чинними через традиційне трактування нейтралітету.
Швейцарія могла стати єдиною країною у світі, яка формально закріпила б на законодавчому рівні «санкції проти України». Проте в останній момент Федеральна рада відмовилася від цієї ідеї. Після повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року Швейцарія приєдналася до жорстких санкцій ЄС та США проти країни-агресора. Однак паралельно уряд запровадив низку обмежень і щодо України, керуючись традиційним розумінням свого нейтралітету.
Ці обмеження стосуються не політичних санкцій, а заборони експорту товарів військового призначення, обмежень на продукцію подвійного використання та заборони реекспорту швейцарської зброї в Україну третіми країнами. Оскільки ці заходи були запроваджені через надзвичайні повноваження (emergency ordinances), з часом їх потрібно було або скасувати, або оформити як повноцінний федеральний закон.
Контекст: як працює швейцарський нейтралітет
Класичне трактування нейтралітету, яке базується зокрема на Гаазьких конвенціях 1907 року, передбачає, що нейтральна держава не має права допомагати жодній стороні у збройному конфлікті. Це правило є суворим: воно не враховує, хто є агресором, і не робить жодних винятків для країни-жертви. Тобто формально, у швейцарській логіці, військова допомога Україні дорівнює порушенню нейтралітету. Саме тому Швейцарія обрала принцип «не продавати зброю нікому», відмовившись від свого колишнього підходу «продавати всім».
Частина експертів із міжнародного права категорично заперечує такий швейцарський підхід. Вони наголошують, що відповідно до Статуту ООН, Україна має повне право на самозахист, а допомога жертві неспровокованої агресії жодним чином не порушує нейтралітет. Проте офіційний Берн продовжує дотримуватися значно консервативнішої інтерпретації міжнародного права.
Чому уряд відмовився від нового закону
Якби уряд вирішив формалізувати ці обмеження, це виглядало б як офіційні «санкції Швейцарії проти України». Щоб уникнути цього, було ухвалено рішення відмовитися від нового закону. Основні причини такого кроку:
- Уникнення хибного політичного сигналу: У Швейцарії прямо визнали, що це міг би бути «єдиний у світі антиукраїнський закон». Такий крок виглядав би як покарання країни-жертви, створив би серйозні дипломатичні проблеми та викликав би глибоке нерозуміння серед міжнародних партнерів. Тому уряд вирішив залишити все як є, але без гучного юридичного оформлення.
- Відсутність практичних змін: Федеральна рада прямо зазначила, що фактичні обмеження залишаються чинними. Рішення щодо експорту і далі прийматимуться через вже існуючі закони: закон про військові матеріали та закон про товари подвійного призначення. Де-факто політика залишається тією ж, де-юре — обходиться без нового закону.
- Глибокий політичний розкол: Дискусія навколо цього питання яскраво показала, що у Швейцарії наразі немає єдиного розуміння нейтралітету. Лівоцентристські політичні сили вважають аморальним підхід, який «не відрізняє агресора від жертви», і жорстко критикують обмеження щодо України. Натомість праві сили (зокрема Швейцарська народна партія — SVP) виступають навіть проти санкцій щодо Росії, вважаючи їх прямим порушенням нейтралітету.
Уряд змушений постійно балансувати між цими полярними позиціями. Міністр закордонних справ Швейцарії Ігнаціо Кассіс навіть охарактеризував цей процес словом «durchwursteln», що можна перекласти як «лавірувати» або «якось викручуватися». Таким чином, Швейцарія відмовилася не від самих обмежень, а лише від їхнього символічного юридичного оформлення.
Суспільна думка та міжнародна реакція
Зовні позиція Швейцарії часто здається міжнародній спільноті вкрай суперечливою. З одного боку, країна активно підтримує Україну в гуманітарній сфері, організовує масштабні мирні конференції та пропонує свої послуги як посередника. З іншого боку — категорично не постачає зброю, забороняє реекспорт та обмежує будь-які військові поставки. У результаті одні країни вважають позицію Берна надто слабкою, тоді як інші стверджують, що Швейцарія вже «відійшла від нейтралітету», приєднавшись до економічних санкцій проти РФ.
Опитування населення демонструють ще один цікавий парадокс: 80% швейцарців виступають за збереження нейтралітету, але водночас 56% опитаних підтримують постачання зброї Україні. Тобто суспільство одночасно підтримує дві ідеї, які на практиці дуже важко поєднати.
Що це означає для українців та чого чекати далі
Для України та українців це рішення означає, що військова підтримка з боку Швейцарії і надалі залишатиметься суттєво обмеженою, а загальна політика країни — вкрай обережною. Швейцарія не ухвалила закон не тому, що змінила свій політичний курс, а виключно для того, щоб не створювати абсурдний політичний сигнал і зберегти гнучкість у трактуванні власного нейтралітету.
У 2026 році у Швейцарії очікується загальнонаціональне голосування щодо так званої «Ініціативи про нейтралітет». Ця ініціатива пропонує жорстко закріпити нейтралітет у Конституції та повністю заборонити участь у будь-яких санкціях, окрім тих, що запроваджені Радою Безпеки ООН. Якщо громадяни підтримають цю ініціативу, це може ще більше обмежити зовнішню політику країни та кардинально змінити підхід до України та санкційного режиму.