У Швейцарії немає столиці й немає глави держави у звичному розумінні. Країною керує Федеральна рада — колегіальний орган із семи міністрів, де навіть президент є лише «першим серед рівних» і змінюється щороку. Але тепер у країні з'явився самопроголошений «король» — і влада нічого не може з цим вдіяти.

Йонас Лаувінер (Jonas Lauwiner), народився 15 вересня 1994 року, — 31-річний IT-спеціаліст із містечка Обербург поблизу Бургдорфа (кантон Берн). З 2024 року він є обраним позапартійним членом міської ради Бургдорфа. Але найбільше він відомий зовсім не як політик чи айтішник.

Лаувінер — самопроголошений «Король Швейцарії», Йонас Перший. І це не жарт: він на законних підставах оформив у власність близько 150 земельних ділянок та 83 відрізки доріг загальною площею понад 117 000 квадратних метрів (близько 29 акрів) у дев'яти кантонах країни.

Ідея «власного королівства» виникла ще в 2019 році, коли на свій 20-й день народження Лаувінер отримав у подарунок невеличку ділянку землі. Це стало відправною точкою: він почав вивчати швейцарське земельне законодавство і виявив дивовижну лазівку.

Того ж 2019 року Лаувінер провів свою символічну «коронацію» в церкві Нідегг у Берні. Він орендував церкву, а церемонію провели його знайомі та актори. Так з'явився «Король Швейцарії» — Йонас Перший.

Ключ до «імперії» Лаувінера — стаття 658 Швейцарського цивільного кодексу. Згідно з нею, будь-яка особа може легально заявити права на земельну ділянку, внесену до кадастру (Grundbuch), але таку, що не має офіційного зареєстрованого власника. Для цього потрібно:

Таких ділянок у Швейцарії виявилося чимало: старі дороги, лісові масиви, сільськогосподарські угіддя, промислові зони — земля, від якої колись відмовилися попередні власники або яка ніколи не була зареєстрована за конкретною особою чи муніципалітетом.

На сьогодні Лаувінер володіє: - ~150 земельних ділянок — ліси, поля, промзони - 83 відрізки доріг — що дає йому значний вплив на місцеві громади - Загальна площа: понад 117 000 м² - Географія: кантони Берн, Люцерн, Золотурн, Ааргау, Вале, Цуг, Швіц, Невшатель та Урі

Лаувінер шукає ділянки в тих кантонах, де безхазяйна земля не переходить автоматично до держави, де земельний реєстр доступний онлайн, і де можна подати заявку без надмірної бюрократії. За його власними словами, це «робота на повну зайнятість».

Навколо свого проєкту Лаувінер побудував цілу «державну» інфраструктуру: - Власний прапор та герб - Фантазійна валюта - Орден заслуг (Order of Merit) - «Імператорський банк» - Уніформа та церемоніальний одяг - Бронетехніка — списаний військовий амфібійний танк, який стоїть біля будівлі, яку він називає своїм «палацом» у Бургдорфі

Діяльність «короля» спричинила чимало конфліктів із місцевою владою. Один із найвідоміших випадків стався в містечку Ґойєнзе (Geuensee), де Лаувінер оформив на себе місцеву дорогу. Він запропонував повернути її муніципалітету лише за однієї з двох умов: або дорогу перейменують на «Лаувінерштрассе» (Lauwinerstrasse), або муніципалітет заплатить йому 150 000 швейцарських франків.

Зрештою, цю дорогу (Розенвег) було виставлено на аукціон — її придбав один із місцевих мешканців за 8 500 франків. Виручені кошти Лаувінер передав на благодійність — допомогу дітям з онкологічними захворюваннями.

Зростаюча «імперія» Лаувінера змусила швейцарську владу реагувати. Кантон Берн уже працює над новим законом, який надасть муніципалітетам право першочергового викупу безхазяйних ділянок. Це означає, що перш ніж приватна особа зможе оформити таку землю, місцева влада матиме можливість заявити на неї свої права.

Кілька інших кантонів також ініціювали зміни до законодавства, побоюючись, що приклад Лаувінера надихне інших на подібні дії.

«Я не проливав крові», — каже Лаувінер в інтерв'ю закордонним ЗМІ. Він стверджує, що його головна мета — привернути увагу суспільства до правової прогалини в одній із найорганізованіших правових систем світу та спонукати владу до реформ.

Критики, серед яких чимало місцевих чиновників, називають його дії «надмірною жагою влади». Але факт залишається фактом: все, що зробив Лаувінер, є абсолютно легальним.

Ця історія яскраво ілюструє кілька особливостей швейцарської системи:

Історія «Короля Швейцарії» — це не просто ексцентричний курйоз. Це реальний кейс того, як працює (і де дає збій) одна з найстаріших демократій світу.