У лютому 2025 року Федеральний адміністративний суд Швейцарії ухвалив знакове рішення, яке суттєво впливає на практику надання притулку українським біженцям. Суд розглянув справу щодо оскарження відмови у наданні статусу S і підтвердив, що Швейцарія не зобов’язана надавати свій тимчасовий захист, якщо особа вже раніше отримувала подібний захист в іншій європейській країні і має реальну можливість його поновити.
Це рішення створює вагомий юридичний прецедент для міграційної політики країни. Воно офіційно закріплює право Державного секретаріату з питань міграції (SEM) відмовляти у наданні захисту на підставі наявності альтернативи в країнах Європейського Союзу або Європейської асоціації вільної торгівлі (EFTA). Таким чином, статус S більше не розглядається як безумовне право для всіх заявників з України, а залежить від їхньої попередньої міграційної історії.
Хронологія подій: від захисту в Італії до відмови у Швейцарії
Предметом судового розгляду стала історія громадянки України, яка шукала прихистку від війни. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році вона разом із двома сестрами виїхала до Італії. Італійська влада надала їй тимчасовий захист відповідно до загальноєвропейських правил. Цей статус за своїм змістом та обсягом прав є аналогічним швейцарському статусу S. Дозвіл на проживання в Італії діяв до 4 березня 2023 року.
Згодом жінка вирішила повернутися в Україну разом з однією із сестер. Однак через суттєве загострення безпекової ситуації вона була змушена знову покинути свій дім в кінці лютого 2025 року. Цього разу маршрут біженки пролягав до Швейцарії, де на той момент вже легально проживали її мати та інша сестра. Прибувши до країни, українка подала заявку до федеральних органів влади на отримання статусу S, сподіваючись на возз'єднання з родиною та отримання захисту.
Державний секретаріат з питань міграції (SEM), розглянувши справу, відмовив у задоволенні заявки. Більше того, відомство винесло розпорядження про примусове повернення заявниці з країни, аргументуючи це наявністю у неї можливості отримати захист в іншій державі. Не погоджуючись із таким вердиктом, жінка оскаржила рішення міграційної служби. Проте Федеральний адміністративний суд став на бік SEM, визнавши відмову цілком законною та обґрунтованою.
Правова позиція суду: принцип субсидіарності
Ключовим аргументом у рішенні суду став так званий «принцип субсидіарності». Згідно з цією юридичною концепцією, Швейцарія не зобов’язана надавати тимчасовий захист, якщо для конкретної особи існує діюча правова можливість отримати такий захист в іншій європейській країні. Суд детально пояснив сутність цього підходу: якщо людина вже користувалася механізмом захисту (наприклад, у країні ЄС або EFTA) і ця система продовжує функціонувати, швейцарська влада має повне право вимагати повернення особи до країни першого прихистку.
Для визначення того, чи існує «дійсна альтернатива захисту» у кожному конкретному випадку, суд сформулював три чіткі критерії, які мають бути виконані одночасно:
- Особа раніше вже отримувала тимчасовий захист в країні ЄС чи EFTA.
- Цей механізм захисту продовжує діяти на законодавчому рівні у відповідній країні (навіть якщо термін дії конкретного пластикового документа чи посвідки особи вже формально закінчився).
- Людина має фізичну та юридичну можливість легально повернутися в ту країну й отримати захист знову.
У розглянутій справі суд дійшов висновку, що всі три умови були дотримані. По-перше, факт отримання захисту в Італії був підтверджений документально. По-друге, загальноєвропейські правила тимчасового захисту, які є законодавчою базою для італійського статусу, продовжують діяти до 4 березня 2027 року. Це зобов'язує Італію знову приймати українців, які підпадають під дію Директиви. По-третє, наявність у заявниці дійсного біометричного українського паспорта дозволяє їй легально перетнути кордон Шенгенської зони і повернутися до Італії для поновлення документів.
Роль родинних зв'язок та процедурні аспекти повернення
Важливим аспектом рішення стало те, що суд не визнав наявність близьких родичів у Швейцарії достатньою підставою для надання статусу S всупереч принципу субсидіарності. Той факт, що мати та сестра заявниці вже проживали у Швейцарії, не переважив наявність діючого альтернативного захисту в Італії. Суд виходив з того, що сімейні обставини в даному контексті не скасовують міграційних правил щодо країни першого прихистку.
Окрему увагу суд приділив процедурним питанням. Було чітко заявлено: для прийняття рішення про відмову Швейцарії не потрібно отримувати попередню індивідуальну «гарантію прийому» від Італії (readmission assurance). Якщо дійсна альтернатива існує на рівні законодавства ЄС, просте повернення особи вважається юридично можливим без додаткових бюрократичних узгоджень між державами.
Також суд постановив, що закінчення терміну дії попереднього документа про захист (у даному випадку — до березня 2023 року) не є перешкодою для відмови у Швейцарії. Головним є те, що правова рамка захисту в ЄС залишається чинною, і статус може бути відновлений після повернення. Суд зосередився на загальних правових принципах функціонування системи притулку в Європі, а не на особистих труднощах заявниці, пов'язаних із переїздом.
Наслідки судового прецеденту для українців
Позиція Федерального адміністративного суду є остаточною і не підлягає подальшому оскарженню. Це рішення має низку серйозних наслідків для шукачів притулку з України:
- Рішення чітко визначає, що право на статус S не є абсолютним і може бути обмежене за наявності реальної альтернативи в іншій безпечній країні.
- Створюється стійкий прецедент для майбутніх випадків: якщо українці раніше користувалися захистом у країнах ЄС чи EFTA, їм з високою ймовірністю можуть відмовити у Швейцарії.
- Рішення стимулює повернення біженців до країн першого прихистку, щоб уникнути дублювання захисту в різних державах та «міграційного шопінгу».
Варто зазначити, що це рішення не означає автоматичну відмову всім українцям. Якщо у заявника ніколи не було захисту в країнах ЄС або EFTA, Швейцарія, ймовірно, розглядатиме заявку на статус S за стандартною процедурою. Однак для тих, хто вже мав прихисток в Європі, ризик отримати відмову та розпорядження про депортацію суттєво зростає.