Швейцарський захист вважається субсидіарним, тобто додатковим: він призначений для тих, у кого немає іншого варіанта безпечно жити. Якщо ви вже мали чи маєте альтернативний захист в іншій країні, у статусі S можуть відмовити — незалежно від того, наскільки краще вам саме у Швейцарії. З кінця 2025 — початку 2026 року практика застосування цього принципу стала значно суворішою й детальнішою.

9 лютого 2026 року Федеральний адміністративний суд Швейцарії (BVGer) ухвалив прецедентне рішення (Grundsatzurteil) у справі D-4601/2025 — колегіальне рішення суддів кількох палат суду, яке тепер визначає практику в подібних справах. Рішення остаточне і не може бути оскаржене до Федерального суду.

За рішенням суду, альтернативний захист вважається наявним, якщо одночасно виконано три умови:

Два уточнення, які суд зробив прямо:

У конкретній справі суд врахував, що за продовженим правилом ЄС Італія зобов'язана надавати тимчасовий захист українцям до 4 березня 2027 року — тому відновлення чи повторне отримання захисту заявницею визнали реалістичним. Крім того, наявність у заявниці дійсного біометричного українського паспорта підтвердила третю умову — можливість легально перетнути кордон Шенгенської зони і повернутися до Італії.

Це найжорсткіший сценарій, і саме його стосується рішення D-4601/2025 напряму. Якщо ви маєте українське громадянство і раніше отримували тимчасовий захист у країні ЄС (Польща, Німеччина, Чехія, Іспанія тощо) чи ЄАСТ (Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн), усі три умови альтернативного захисту практика вважає виконаними фактично автоматично — оскільки країни ЄС зобов'язані надавати такий захист українцям за спільним правилом ЄС. Це означає високу ймовірність відмови у статусі S.

Рішення D-4601/2025 прямо стосується саме ЄС/ЄАСТ. Для інших країн — США, Великої Британії, Австралії, Нової Зеландії, Канади, а також інших видів дозволів (посвідки на проживання, робочі візи) — принцип субсидіарності теж застосовується, але судової практики саме щодо них поки менше. На практиці різниця з ЄС у тому, що обов'язок довести неможливість подальшого перебування чи повернення до такої країни, найімовірніше, лягає на самого заявника — сам факт добровільного виїзду і небажання повертатися недостатній.

Це окрема умова базової відповідності статусу S, детально описана в розділі Чи можу я отримати статус захисту S?. Якщо ви на цю дату не проживали в Україні, навіть без питання субсидіарності можливий, як правило, лише статус F (тимчасово прийняті іноземці), а не статус S.

Нижче — поширені аргументи, які люди наводять, сподіваючись на виняток, і те, як на них зазвичай реагують органи. Це спостереження з практики розгляду справ, а не дослівна цитата із закону чи рішення суду.

За спостереженнями практики, після захисту в країні ЄС/ЄАСТ реальний шанс на виняток лишається практично тільки один — возз'єднання з членом сім'ї у вузькому сенсі (чоловік/дружина, або батьки та неповнолітні діти), який уже має статус S у Швейцарії. Але навіть у цьому випадку варто бути готовим пояснити, чому потреба у возз'єднанні виникла саме зараз, якщо до цього сім'я довго жила окремо. Загальні правила возз'єднання сім'ї зі статусом S — окрема тема, уточнюйте її в SEM чи кантональній міграційній службі. Саме це підтвердила справа D-4601/2025: наявність матері й сестри заявниці у Швейцарії суд не визнав достатньою підставою, оскільки вони не входять до вузького кола — мова саме про чоловіка/дружину чи батьків неповнолітньої дитини.

Суд прямо вказав, що ні: важлива не поточна дійсність статусу, а те, чи можна його реалістично відновити або отримати знову. Сам факт закінчення строку захисту не усуває підстав для відмови.

Ні. Суд прямо встановив, що попередня згода іншої країни на реадмісію не потрібна, якщо ця країна юридично зобов'язана надавати захист і в'їзд туди можливий.

Так, ви маєте право зареєструватися і викласти всі свої аргументи — SEM зобов'язаний розглянути кожну заяву окремо. Але варто реалістично оцінювати шанси на успіх.